Неділя, 25.06.2017, 07:24
Вітаю Вас Гость | RSS

Творча скарбничка вчителя історії та класного керівника Холодняк Анни

Форма входу
Меню сайту
Допомога сайту
Ви можете підтримати цей проект:
Прошу розмістити на своєму сайті нашу кнопку:

Вчитель історії

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наше опитування
Відвідувач сайту - хто Ви?
Всього відповідей: 2718

України гордість, слава та безсмертя.

 України гордість, слава та безсмертя. 

Воїни-кременчужани, що загинули у зоні АТО.

Андрусенко Дмитро Олександрович

(24 вересня 1992 р., м.Салават, Республіка Башкортостан — 19 квітня 2014 р., м.Донецьк) — старший сержант, солдат військової служби за контрактом військової частини спеціального призначення (Кіровоград). Загинув, захищаючи Донецький аеропорт. Мешкав у селі Піщане Кременчуцького району. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

 

 

 

 

Шевченко Дмитро Іванович

(26 лютого 1990 Верхньодніпровськ — 4 липня 2014 Новоселівка-— старший солдат Збройних сил України, оператор-навідник бойової машини. З матір'ю жив і працював у Кременчуці. Військовик 93-ї механізованої бригади, загинув 4 липня під Новоселівкою-1 під час нічної танкової атаки проросійських бойовиків на один з блокпостів Збройних сил України, котра здійснювалася з кількох напрямків одночасно. 2 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

 

 

 

Кобицький Сергій Леонідович

(6 лютого 1973 р. - 16 вересня 2014 р)
Проживав у с. Мала Коханівка Кременчуцького району.
Призваний Кременчуцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом за частковою мобілізацією.
Учасник антитерористичної операції. Військовослужбовець батальйону територіальної оборони «Волинь».

 

 

 

 

Деребченко Андрій Васильович

(26 вересня 1981 р. - 27 серпня 2014р, м. Ілловайськ) Загинув 27 серпня 2014 у котлі під Іловайськ у наслідок обстрілу градами БТР, у якому він знаходився. Андрій помер від множинних переломів кісток і пошкоджень внутрішніх органів. Ідентифікувати тіло вдалося тільки у лютому 2015-го за аналізом ДНК. Поховано 20 лютого 2015-о у селі Вишняки Хорольського району. Майже півроку Андрій значився як зниклий безвісти. Його було призвано до війська 2 серпня 2014 з кременчуцького військкомату і служив у військовій частині у Калугін-Башкирівці Чугуївського району

 

 

 

 

 

 

Карпенко Олександр Григорович

37-річний Олександра Карпенка було мобілізовано 2 серпня 2014. Він загинув 28 серпня у боях під містом Комсомольське Старобешівського району Донецької області. Молодший сержант служив у 92-й окремій механізованій бригаді старшим стрільцем-водієм БТР. Довгий час тіло бійця не могли впізнати, він значився у списках безвісти зниклих. Після проведення у 2015 році ДНК-експертизи, Олександра ідентифікували. У нього залишилися дружина, син і дочка (16 років і 12). Поховали Олександра 18 березня 2015 у рідному селі Запсілля Кременчуцького району

 

 

 

 

Древаль Олексій Вікторович

(28 вересня 1984р. - 29 вересня 2014 р., м. Ілловайськ) солдат, Збройні сили України.
Доброволець, старший навідник, 93-а окрема механізована бригада.
29 серпня 2014-го загинув при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі біля Новокатеринівки. Поранений, пошкоджено стегнову артерію, побратими тягли його під обстрілом, доки він не стік кров'ю.
2 вересня 2014-го 88 тіл загиблих вояків привезено до запорізького моргу. Упізнаний побратимами та родиною. Похований в Кременчуці. Вдома лишилися дружина, двоє дітей, сестра.
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно).

 

 

 

 

Усс Степан Миколайович

( 9 вересня 1978 р. - 29 серпня 2014 р., м.Ілловайськ). Старшина і фельдшер. Він пройшов Луганськ і повернувся до Кременчука у відпустку. Під час відпустки відчув себе погано і лікарі констатували, що у нього передінфарктний стан, однак це не завадило йому повернутися до зони АТО. Загинув 29 серпня 2014 у котлі під Іловайськом. Коли підірвали машину, Степан кинувся витягати поранених і загинув сам. Закінчив Кременчуцьке медичне училище. Працював у Кременчуці, на ПП ПТК «Лукас» в підприємстві L-транс.

 

 

 

 

 

 

Назаренко Дмитро Миколайович

(29 вересня 1994 р. 29 серпня 2014 р., м.Ілловайськ). сержант, Міністерство внутрішніх справ України, 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Закінчив Кременчуцьке ПТУ № 7 — художник, майстер-коваль. Брав активну участь в Революції Гідності.
Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу Іловайська в «гуманітарному коридорі», який прострілювався російськими військовими.
Вдома залишився син.
29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Кирилов Антон Сергійович

(12 грудня 1994 р. - 29 серпня 2014 р., м.Ілловайськ). 19 років. Загинув 29 серпня 2014 під час антитерористичної операції під Іловайськом. Народився у селі Піщане Кременчуцького району. Виховувався мамою, єдина дитина в сім'ї. 27 березня 2014 прийняв присягу і підписав контракт з 93-ю механізованою бригадою. Мріяв вступити до військового училища, стати офіцером. У зоні АТО був двічі. У липні 2014 був на кордоні Луганської області з Росією. Бойове завдання — не допустити прориву ворога з території Росії. З 19 серпня 2014 був в Іловайську в екіпажі БМП-369. 25 серпня екіпаж БМП прийняв бій під Іловайськом, прикривав саперів. Із завданням впорався. У востаннє виходив на зв'язок 27 серпня 2014. За інформацією мами бійця, востаннє свідки бачили сина 29 серпня перед виходом по «Зеленого коридору». Довго числився в зниклих безвісти. У 2015 році був ідентифікований. Похований Антон 29 квітня 2015 на Свіштовському кладовищі.[

 

 

 

 

 

Борищак Олексій Андрійович

(1 серпня 1979р. - 29 серпня 2014 р., м.Ілловайськ). 36 років. Майор Олексій Борищак був заступником командира першого батальйону93-ї окремої механізованої бригади, служив у в/ч А1302 смт ЧеркаськеДніпропетровської області. Загинув під Іловайськом 29 серпня 2014 і спочатку був похований у Дніпропетровську на Алеї Героїв — він не був опізнаний. Ідентифікувати тіло вдалося тільки у лютому 2015-го року за аналізом ДНК. Герой народився у Кременчуці, навчався у школі № 31, закінчив [[Кременчуцький технікум залізничного транспорту. Тут живуть його рідні (мама, дружина, дочка). Перепоховали Олексія 13 березня 2015 у Кременчуці на Свіштовському кладовищі.

 

 

 

 

 

Дудка Юрій Андрійович

(21 червня 1980 р. - 29 серпня 2014 р., м.Ілловайськ). Юрій Дудка, не чекаючи повістки, пішов у військкомат, звідти був направлений у селище Черкаське Дніпропетровської області, де підписав контракт і у складі 93-ї механізованої бригади відправився до зони АТО. Під Іловайськом потрапив в оточення. Останній раз Юрій виходив на зв'язок 28 серпня 2014, 29 серпня бійці проривалися з котла, у селі Червоносільське він брав участь у своєму останньому бою. Значився в списках безвісти зниклих. Ідентифікували за ДНК у 2015 році. Поховали Юрія в селі Хоминці Сумської області, Роменського району (там живуть його батьки) біля його молодшого брата, який також загинув в АТО. Юрій Дудка працював на Кременчуцькому сталеливарному і на вагонобудівному заводах

 

 

 

 

 

Крутько Роман Іванович

(12 вересня 1976 р. - 22 вересня 2014 р.) 22 жовтня 2014 38-річний уродженець Кременчука загинув під Маріуполем, коли група український військових потрапила в пастку снайперів. Він їхав за кермом машини і під час нападу на великій швидкості розгорнув її, підставивши борт авто під обстріл бойовиків. Таким чином він врятував життя 15-ти своїх товаришів. Коли ж Роман вистрибнув з автомобіля, біля його ніг вибухнула граната.[22] За даними РНБО, неподалік села Пищевик (Новоазовський район Донецька область) розвідники виявили скупчення бойовиків, які готувалися форсувати річку Кальміус та влаштувати диверсії на трасі Донецьк — Маріуполь. В бою з диверсантами загинув один український військовий.

 

 

 

 

Крівченко Сергій Федорович

(14 грудня 1984р. - 21 листопада 2014 р.) 29 років. Служив у 92-й механізованій бригаді. Загинув 21 листопада 2014 у містіЩастя. Після поранення його не встигли вчасно відправити до госпіталю, Сергій загинув від втрати крові.За повідомленням прес-центру АТО, у кілометрі від містаЩастя зафіксовано вибух протипіхотної міни. Двоє бійців загинуло, ще один отримав численні поранення.

 

 

 

 

 

 

 

Ільїн Андрій Миколайович

(1984 р. - 26 січня 2015 р.) 30-річний кременчужанин загинув у результаті артилерійського обстрілу блокпоста 22 січня 2015 ввечері у Горлівці на блокпості. Поруч з бійцем розірвався снаряд. Андрій Ільїн був родом із Світловодська, але жив і працював у Кременчуці. Поховали Героя в рідному Світловодську 11 лютого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Білоус Анатолій

(1980 р. - 21 січня 2015 р.)35-річний кременчужанин Анатолій Білоус служив у 92-й окремій механізованій бригаді. Загинув 26 січня 2015 близько 18.45 в районі селища Трьохізбенка Луганської області під артилерійським обстрілом з боку терористів. Поховали Анатолія 31 січня на Свіштовському кладовищі.

 

 

 

Гавеля Богдан Васильович

( 1975 р. - 4 лютого 2015р.) Загинув 4 лютого 2015 о 11.00 під Маріуполем. Cлужив у 79-й окремій аеромобільній бригаді. Пішов у АТО добровольцем. Бійці потрапили в засідку в селіШирокіно. Кременчужанин був у джипі за кулеметом, коли в них потрапили з гранатомета. Загинув Богдан і ще один боєць Олександр з Києва. Командир каже, що постріл призначався БТРу. Фактично своїми життями хлопці врятували дев'ять осіб, які перебували в БТР, що їде позаду джипа. Поховали Героя 8 лютого 2015 наСвіштовському кладовищі.

 

 

 

 

 

 

 

Покладов Андрій Євгенович

 

(1972 р. - 17 лютого 2015 р.) Закінчив навчання в СПТУ-22, Криворізькому авіаційно-технічному коледжі, Кременчуцькому інституті економіки та нових технологій, Кременчуцькому політехнічному інституті.
Працював начальником відділу збуту приватного підрпиємства, економістом, брокером, наладчиком агрегатних станків, автослюсарем, директором по виробництву приватного підприємства.
Проходив аспірантуру при Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, кандидатську дисертацію писав по темі очистки води.В часі війни — командир зенітної батареї, 15-й окремий гірсько-піхотний батальйон.Загинув 17 лютого 2015-го в часі боїв за Дебальцеве при відході із Чорнухиного. Тіло Покладова знайшов терорист та подзвонив його дружині.Вдома залишилася дружина. Похований 4 березня 2015-го в Кременчуці. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (4.6.2015, посмертно)

 

 

Щербак Сергій Олександрович

(1961 р. - 18 березня 2015 р.) Десантник. 16 березня 2015 близько 16.00 Сергій Щербак був накритий артилерійським вогнем противника при утриманні прориву терористів під Авдіївкою в сторону Ясинуватої (Донецька область). Сергій Щербак служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді, у гранатометному відділенні. Поховали 19 березня наСвіштовському кладовищі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поросюк Олександр Васильович

(1977 — 27 квітня 2015 р.) Загинув 27 квітня 2015 під Волновахою. Олександр Поросюк сам виховував дочку, в АТО прослужив всього півтора місяці. 1977 року народження. У нього залишилася 14-річна дочка, мама дівчинки померла. Служив Олександр Поросюк у 72-й окремій механізованій бригаді. Раніше працював соцпрацівником у Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, але потрапив під скорочення. Пішов добровільно служити, хоча міг і не йти воювати, оскільки сам виховував дочку. 10 березня 2015 був мобілізований Кременчуцьким військкоматом. Загинув від мінометного обстрілу. Поховали 30 квітня 2015 на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв.

 

 

 

 

 

 

Мартинюк Микола Миколайович

(1992 р. - 5 травня 2015 р.) 5 травня 2015 близько 17.20 недалеко від міста Авдіївка Донецької області у ході проведення АТО загинув Микола Миколайович Мартинюк. Під час передислокації особового складу БТР-80, у якому їхав Микола, підірвався на фугасі. Боєць служив помічником гранатометника у 95-й окремій аеромобільній бригаді.

 

 

 

 

 

 

 

Пугачов Вадим Володимирович

(2 квітня 1970 р., м. Кременчук - 16 травня 2015 р., м. Щастя, Луганська область) український військовик, молодший сержант, старший водій 92-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.Народився 13 березня 1975 року в Томську, звідки згодом його сім'я перебралася до Кременчука. Освіту здобував у гімназії № 5, далі в СПТУ-22, де навчався за фахом кухаря. Під час служби в армії дислокувався у різних військових частинах Сімферополя, Кременчука та Кривого Рогу. Після закінчення військової служби більше 18 років пропрацював диспетчером газової служби, а згодом — підрядником у будівельній компанії, заочно навчався на психолога.
У серпні 2014 року призваний до Збройних сил України та направлений у 92-у окрему механізовану бригаду. Загинув 16 травня 2015 року близько 15:15 поблизу міста Щастя від шістьох кульових поранень, отриманих під час бойового зіткнення з російською диверсійно-розвідувальною групою на опорному пункті «Фасад» біля мосту. Внаслідок бою були затримані російські військовослужбовці Євген Єрофєєв та Олександр Александров, які належали до 3-ї бригади спеціального призначення збройних сил Російської Федерації.
У Вадима Пугачова залишилися дружина та син Кирило. Похований 19 травня на Свіштовському кладовищі в Кременчуці

 

Станіслав Душа Леонідович

(1983 р. - 26 липня 2015 р. ) Станіслав Душа народився і жив в Кременчуці, закінчив 5-ту гімназію. Хотів стати офіцером, тому вступив до Севастопольського військово-морський інститут ім. Нахімова. Служив у Феодосії і Севастополі з 2004 по 2008 рр. У рідному Кременчуці займався будівельним бізнесом, разом з дру

Пошук
Корисна інформація
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання Погода в Кременчуці
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930




Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz